Перехiд України вiд адмiнiстративно-командної економiки до ринкової, яка базується на широкому використаннi економiчних методiв, активiзує ряд соцiально-економiчних проблем. Зараз уже нікого не дивують безробіття та інфляція, страйки і соціальна напруженість у су- спільстві, які спричинились в Україні переходом до ринкових відносин. За порівняно короткий відрізок часу прийнято низку, хоч і не досить досконалих, законодавчих актів, які покликані регулювати відносини на ринку праці; створено мережу державних і комерційних установ інфраструктури ринку праці; в закладах освіти здійснюється підготовка спеціалістів за новими спеціальностями; в навчальних планах вузів з'явились навчальні дисципліни з проблем ринку праці й зайнятості; в наукових журналах і збірниках усе частіше з'являються статті, присвячені трудовим відносинам, соціальному захисту, регулюванню зайнятості населення, соціальному партнерству і т. п.; видано ряд навчальних посібників, у яких висвітлюються проблеми ринку праці тощо. Проте процес формування уявлень про ринок праці як науку й навчальну дисципліну ще не завершено. Залишається актуальною потреба у відносному уособленні ринку праці як навчальної дисципліни, в чіткому визначенні її предмета, в збагаченні її змісту на основі нових знань, що дасть змогу п ідвищити соціально-економічну культуру спеціалістів, якісно розширити професійні знання й навички в сфері праці та регулюванні трудових відносин. Аналiз економiчної ситуацiї в Українi показує, що деякi механiзми ринку працi вже створено, але повноцiнного цивiлiзованого ринку ще немає. Причиною цьому є глибока економiчна криза, яка пронизує всi ланки та механiзми суспiльного виробництва i характеризується глибокими структурними диспропорцiями та розбалансованiстю економiки, прогресуючим спадом виробництва майже в усiх галузях господарства, значним вивiльненням робочої сили, зростанням незайнятостi та безробiття, підвищенням цiн, iнфляцiєю, рiзким зниженням реальних доходiв i зубожiнням населення тощо. Тому, розв'язуючи проблеми стабiлiзацiї економiки, без якої зараз неможливий прогрес у створеннi ринкового господарства, доцiльно вивчати та розробляти шляхи формування сучасного ринку праці, використовуючи зарубіжний та вітчизняний досвiд. За таких умов потрiбна науково обгрунтована державна полiтика в створеннi умов ефективного функцiонування механiзмiв ринку працi. Вiдомо, що ринок працi охоплює рiзноманітні сфери та ланки суспiльного виробництва. Вiн функцiонує i в межах пiдприємства, i поза ним. До проблем ринку працi в межах пiдприємства вiдносять, зокрема, проблеми, пов'язанi з органiзацiєю працi та заробiтної плати, охороною працi, наймом і звiльненням працiвникiв, їхньою оцiнкою та розвитком, дисциплiною працi та плиннiстю кадрiв i т. п. Частина з цих проблем, особливо визначення та диференцiацiя трудових доходiв, урегулювання трудових конфлiктiв, є предметом розгляду i на макрорiвнi. Їх можна вважати основними проблемами ринку працi, якi цiкавлять i роботодавцiв, i найманих працiвникiв. Не менш важливими виявляються також проблеми iнфраструктури, якi виникають в умовах цивiлiзованого ринку працi, а саме: забезпечення зайнятостi та скорочення безробiття, законодавче регулювання трудових вiдносин, соцiальний захист, соцiальне партнерство, включаючи колективно-договiрне регулювання за участю профспiлок, спiлок роботодавцiв і держави, пенсiйне забезпечення та iн. У пропонованому навчальному посібнику, який є продовженням попередніх розробок автора, є спроба з теоретичної та прикладної точок зору розглянути проблему формування ринку праці при переході до соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні. Як концептуальна основа розв'язання цієї проблеми запропоновано підхід до ринку в сфері зайнятості найманою працею як до механізму відтворення робочої сили в усіх його фазах: виробництво, розподіл, обмін і використання. При цьому в основу покладено теоретичне припущення про те, що головні соціально-економічні та організаційні питання відтворення робочої сили в ринкових умовах, як і суспільного продукту взагалі, мають вирішуватись в Україні приблизно так, як і в інших країнах, виходячи з об'єктивних закономірностей НТП, демократичної системи управління виробництвом і суспільством, дотримання норм права, товарно-грошових відносин. Проте в питаннях формування системи відтворення робочої сили та ринку в сфері зайнятості найманою працею треба враховувати також і місцеві о собливості, а саме: галузеву та територіальну структуру національного господарства, рівень розвитку національної системи загальної та професійної освіти та системи перепідготовки й підвищення кадрів, традиції в системі соціального захисту, рівень розвитку соціального партнерства, якість робочої сили тощо. У цьому навчальному посібнику представлено основні проблеми ринку праці, якi дають змогу глибше висвітлити його рiзнi сторони. Він певною мірою може допомогти підприємцю i найманому працiвниковi, урядовцю та профспiлковому функцiонеру, викладачу та студенту краще розiбратись i практично зорiєнтуватися в багатьох складних аспектах ринку працi. Він може бути використаний як у науковiй, так i в практичнiй дiяльностi.

1 МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ПРАЦІ ЯК СИСТЕМИ ВІДТВОРЕННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ 1.1. Ринок праці в економічній системі країни Досвiд реформування економiки України свiдчить про необхiднiсть посилення уваги до ринку праці як у теоретичному, так i в практичному планi. Першим кроком при цьому має бути теоретичне осмислення проблем ринку праці, зокрема його мiсця серед iнших типiв ринкiв, економiчної сутностi та основних економiчних моделей тощо. Зазначимо насамперед, що ринок праці є одним із типiв ринкiв за економiчним призначенням. Крiм нього найчастiше в економiчнiй лiтературi виокремлюються: ринок товарiв і послуг та ринок капiталiв. Наприклад, iснує думка, що зазначенi типи ринкiв неоднаковi за своєю значущiстю й на чолi ринкової системи країни стоїть ринок капiталiв. Вважається, що оскiльки капiтал є грошовим еквiвалентом усiх ресурсiв, представлених на ринку, вiн визначає кон'юнктуру всiх товарних ринкiв. Таку здатнiсть ринку капiталiв визначати кон'юнктуру всiх товарних ринкiв і взаємозв'язок мiж ними пояснюють впливом змiни норми вiдсотка на поведiнку пiдприємцiв. Як вiдомо, змiна суспiльних потреб у послугах i товарах формує попит на фiнансовi, сировиннi, трудовi та iншi ресурси, рух яких сприяє створенню нової або вдосконаленню iснуючої виробничої структури. У разі збiльшення норми вiдсотка пiдприємцям вигiднiше купувати цiннi папери, що призводить до стримування зростання або й скорочення кiлькостi робочих мiсць. У разі зниження норми вiд сотка пiдприємцям вигiднiше вкладати капiтал безпосередньо у виробництво, що сприяє розширенню сфери прикладання працi, тобто створенню нових робочих мiсць. При цьому потреба в iнвестицiях і робочiй силi зростає доти, доки товарнi ринки не просигналiзують про насичення потреб у тих чи iнших товарах, послугах i про падiння попиту на них, а отже, й на капiтал. Вiдповiдно зреагує ринок капiталiв. На наш погляд, рiзнi типи ринкiв, що входять до ринкової системи країни, не можна чітко ранжирувати. По-перше, ринок починається з придбання робочої сили i засобiв виробництва (iнвестицiйних ресурсiв). Без цих елементiв продуктивних сил, без їхнього об'єднання за допомогою капiталу не може функцiонувати виробництво. По-друге, ринкова система, і зокрема ринок праці, не можуть ефективно функцiонувати також без ринку освiтнiх послуг, ринку житла, ринку iнформацiї, ринку духовних благ і ринку робочих мiсць. На нашу думку, кожен з типів ринків, зокрема ринок працi, формується як одна з найважливiших органiчних ланок ринкової системи. Однак вiн може функцiонувати лише у взаємозв'язку з iншими типами ринкiв, якi всi певною мiрою реагують на ситуацiю, що складається в економiцi. Порушення, дисбаланс у будь-якому з ринкiв за "ланцюжком" передається в решту інших. Аналiз наведених тут мiркувань вiдносно ролi та значення ринку праці дає пiдстави стверджувати, що цей вид ринку є самостiйною комплексною системою в ринковiй економiцi, водночас функцiонально пов'язаною з ринком товарiв і послуг, ринком капiталу, ринками житла, iнформацiї, освiтнiх послуг та духовних благ, ринком робочих мiсць i, з одного боку, безпосередньо залежною вiд зазначених ринкiв, а з іншого - такою, що впливає на їхнє формування. Ринок працi як частина ринкової структури забезпечує рух товарiв i послуг, спрямовуючи та вилучаючи ресурси з галузей народного господарства вiдповiдно до руху капiталiв i товарiв. На вiдмiну вiд iнших типiв ринкiв ринок працi має не тiльки ресурсний, товарний характер, а й породжує незрівнянно бiльше економiчних i соцiальних проблем (бiднiсть, безробiття, iнфляцiю тощо), соцiальну напруженiсть у суспiльствi (мiтинги, демонстрацiї протесту, страйки тощо), сучаснi могутнi громадськi рухи та соцiальнi революцiї, а також рiзноманiтнi органiзацiї найманих працiвникiв (партiї, профспiлки, молодiжнi органiзацiї, товариства споживачiв тощо), органiзацiї роботодавцiв [34, с. 18]. Особливiсть полягає також у тому, що, породжуючи всi цi проблеми, ринок праці сам не в справитись з ними. Тому вiн примушує суспiльство i державу створювати вiдповiдну систему, яка органiзувала б розв'язання цих проблем (сприяння зайнятостi, допомога безробiтним, розробка трудового законодавства тощо), i тим самим збалансувати суспiльнi вiдносини, зняти соцiальну напруженість. З цiєї особливостi випливає, що ринок праці не може iснувати сам по собi, лише на основi функцiонування механізму узгодження iнтересiв двох категорiй партнерiв - роботодавця та найманого працiвника. Вiн примушує суспiльство створювати механiзми вищого порядку, якi, пiдтримуючи творчi, динамiчнi властивостi ринку робочої сили, могли б нейтралiзувати його руйнiвнi сили. Назвемо це першою розбіжністю ринку працi з iншими ринками. Друга розбіжність полягає в тому, що вiдносини мiж роботодавцем і найманим працiвником з приводу купiвлi-продаж у товару "робоча сила" безперервнi аж до звiльнення найманого працiвника.