МЕНЕДЖМЕНТ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ У СИСТЕМІ АГРАРНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1. СУТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ І ЙОГО ЗВ'ЯЗОК З АГРАРНИМ МЕНЕДЖМЕНТОМ Аграрний менеджмент може бути визначений як діяльність, спрямована на організацію та координацію виробництва на сільськогосподарських під-приємствах з метою одержання зростаючого прибутку в довгостроковому періоді, а також на досягнення інших специфічних для кожного виробника цілей. Він може розглядатися також як комбінація виробничого менеджменту, комерційного менеджменту, менеджменту виробничих витрат , фінансового менеджмету, менеджменту персоналу, інноваційного менеджменту та менеджменту персоналу. Загалом, менеджмент - це процес організації певної діяльності групи людей для досягнення поставлених перед нею цілей. Цей процес потребує координації і стимулювання дій учасників, що в свою чергу зумовлює необхідність існування певної влади в цій групі людей, яка може виступати як в офіційній, так і в неофіційній формі. Тому менеджмент це й певна сис-тема, метод, підхід визначення та відбору специфічних цілей, організація і стимулювання планової діяльності для досягнення поставлених цілей, деле-гування й контроль певних виробничих і управлінських функцій, оцінка діяльності, згідно з якою можуть відбуватися певні зміни в планах і вироб-ництві. Менеджмент як виробничий ресурс і як його функція безпосередньо впливає на формування виробничих витрат і ефективність господарювання. Ефективність менеджменту можна визначити відношенням певного резуль-тату від прийнятих рішень до виробничих витрат , пов'язаних з їх виконан-ням. У формалізованому вигляді це можна записати так: Е = Р/В, (1) де Е ефективність менеджменту; Р результат (дохід, прибуток, урожайність та ін.); В виробничі витрат и. До основних напрямків діяльності менеджера в сільському господарст-ві слід віднести: визначення цілей господарської діяльності; виділення та ідентифікацію існуючих проблем; організацію заходів, спрямованих на по-долання наявних проблем; пошук, обробку і використання відповідної ін-формації; розгляд і аналіз альтернативних напрямків діяльності; прийняття певних специфічних і конкретних рішень; оцінку наслідків від прийнятих рішень; розробку навчальних програм для учасників виробництва; управ-ління та оцінку діяльності працюючих; прийняття рішень стосовно купівлі та продажу певних товарів і продукції; стратегічне й оперативне плануван-ня; контроль виробничого процесу; фінансовий контроль; організацію ефе-ктивного використання засобів виробництва; координацію діяльності всіх ланок виробничого процесу й маркетингу. Основою діяльності менеджера є визначення цілей господарювання. Однак які б цілі не були визначені, їх можна досягти лише за умови висо-коефективного ведення господарства, складовими якого є оптимізація об-сягів виробництва і відповідно виробничих витрат і максимізація доходу (прибутку). При цьому потрібно враховувати, що сільськогосподарське виробництво це галузь, на яку впливають ряд факторів зовнішнього оточення, передусім природних: наявність опадів і вологи в грунті, мож-ливість посухи, морозів, градобою, хвороб рослин і тварин, температура повітря й грунту тощо. Крім того, сільське господарство, як і будь-яке підприємництво, пов'язане з діяльністю інших суб'єктів на ринку: поста-чальників, сервісних служб, державних і фінансових органів, страхових компаній, організацій і підприємств, яким реалізується продукція, тощо. Усі ці фактори, від природних і до зв'язків із закордонними партнерами при міжнародній торгівлі, зумовлюють діяльність менеджера в умовах ризику і невизначеності. Тому для успіху діяльно сті менеджер має завжди враховувати ці фактори, співвідносити ризик з можливими результатами. Ризик це нормальний стан роботи менеджера в сільському господарст-ві. Але для того щоб успішно працювати в умовах ризику і невизначенос-ті, менеджерові потрібно мати відповідні знання й достовірну інформа-цію про всі процеси, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Хоча в процесі прийняття рішень не останнє місце посідає також інтуїція менеджера, він повинен у будь-якому разі передбачати можливі наслідки прийнятих рішень. Значною частиною аграрного менеджменту є фінансовий менеджмент, адже саме в сфері фінансів перебуває основна мета господарювання от-римання доходу (прибутку). Можна виділити три основні умови фінансово-го успіху підприємства: достатній контроль фінансових ресурсів за умов забезпечення прибутковості виробництва; забезпечення адекватної фінан-сової безпеки у відповідних економічних ситуаціях; досягнення фінансової незалежності, тобто здатність не потонути в боргах. Майже кожне рішення менеджера, яке він приймає стосовно вироб-ничого процесу, пов'язане з формуванням виробничих витрат . Питання технології виробництва, його організації, купівлі певного виду ресурсу чи фінансові рішення безпосередньо впливають на кінцевий результат гос-подарювання дохід (прибуток) через формування виробничих витрат . Кінцевим же результатом менеджменту як процесу є прийняття рішення, що й визначатиме рівень витрат . На рис. 1.1 схематично показано, з яки-ми навчальними дисциплінами та областями знань пов'язаний процес ме-неджменту. Рис. 1.1. Навчальні дисципліни та області знань, пов'язані з процесом менеджменту

1.2. СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА КОНТРОЛЮ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ Класифікуючи формування, функціонування, управління та кон-троль виробничих витрат як певний цілісний механізм, виділяють такі основні узагальнюючі системи цього механізму: початкову, традиційну, інтегровану інформаційну й систему менеджменту витрат . Початкова система характеризується слабким контролем витрат , а отже, неможли-вістю здійснювати нормальний процес управління ними. Ця система, як правило, є типовою для новостворених підприємств на стадії їх ста-новлення. На відміну від початкової системи, традиційна має вищий рі-вень контролю й тісно пов'язана з оперативною виробничою системою. Така система використовується підприємствами, в яких зміни в техно-логії виробництва є незначними, виробляється вузький асортимент про-дукції (робіт, послуг), а також з досить високим рівнем інтенсивності праці. Характерною особливістю інтегрованої інформаційної системи є ви-сокий рівень контролю, тісна інтеграція з оперативною виробничою сис-темою. Однак її недоліком є не досить тісний зв'язок з організаційним оточенням. І, нарешті, система менеджменту витрат базується на філосо-фії менеджменту стосовно управління ресурсами підприємства матері-альними, фінансовими, трудовими й процесами їх використання. Ме-неджмент виробничих витрат можна визначити як процес планування і вдосконалення тактичних і оперативних аспектів бізнесу з метою досяг-нення поставлених стратегічних цілей. Основними характеристиками ме-неджменту витрат є: 1) зосередження на попередженні витрат , а не на їх обліку; 2) тісний зв'язок між оперативними і стратегічними цілями вироб-ництва; 3) концентрація на оцінці прибутковості діяльності й аналізі руху готів-ки та витрат ; 4) рівноцінне використання технологічних удосконалень і шляхів еко-номії витрат з метою збільшення прибутку; 5) залучення в систему всіх видів витрат , у тому числі витрат з реаліза-ції, маркетингу, загальногосподарських. Загалом система менеджменту витрат базується на трьох основних принципах: глибокому аналізі діяльності підприємства; побудові всієї сис-теми на оцінці витрат ; постійному процесі вдосконалення діяльності. Зав-дяки цим принципам система є широкоохоплюючою, гнучкою й активною порівняно з іншими системами формування, функціонування, контролю та управління витрат ами. При цьому слід зазначити, що менеджмент витрат не означає управління витрат ами безпосередньо як такими. Скоріше це управ-ління діяльністю, в процесі якої виникають витрат и. Тільки шляхом змін у виробничій діяльності, зміни тактики і оперативних цілей, що відповідно викликає попит на певні дії або знижує його, менеджер може суттєво впли-нути на рівень витрат . Наступним кроком після формування витрат є їх облік і контроль. Ви-діляють такі його стадії. 1. Визначення об'єктів обліку та контролю і встановлення стандартів. 2. Забезпечення зв'язку обліку і контролю витрат з іншими системами діяльності підприємства. 3. Встановлення процедур для моніторингу фактичних витрат . 4. Порівняння фактичних витрат зі стандартами. 5. Аналіз відхилень фактичних витрат від установлених стандартів. На основі обліку й контролю витрат будується система забезпечення їх зниження як один із чотирьох напрямків підвищення прибутковості вироб-ництва. При цьому така система містить ряд ключових етапів і постановоч-них запитань. У табл. 1.1 наведено ці етапи та запитання. Таблиця 1.1 ЕТАПИ ДІЇ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗНИЖЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ Етапи Постановочні запитання 1. Мета дії 1. Що досягнуто в результаті дії? 2. Чому це зроблено? 3. Що ще крім цього можна було б зробити? 4. Що ще потрібно було б зробити? 2. Місце дії 1. Де відбулася дія? 2. Чому саме тут вона відбулася? 3. Де могла б ще відбутися ця дія? 4. Де мала б відбутися ця дія? 3. Час здійснення дії 1. Коли відбулася дія? 2. Чому саме в цей час вона відбулася? 3. Коли могла б іще відбутися ця дія? 4. Коли мала б відбутися ця дія? 4. Яким чином здійснено дію 1. Як це зроблено? 2. Чому саме так це зроблено? 3. Як ще можна було б це зробити? 4. Як потрібно б було це зробити? 5. Виконавці дії 1. Хто це зробив? 2. Чому саме цей виконавець це зробив? 3. Хто ще міг би це зробити? 4. Хто ще повинен був би це зробити?

Система забезпечення зниження витрат є інструментом наукового менеджменту. Вона базується на точно встановлених фактах, що забезпе-чується системою обліку та контролю, і на основі логіки, дедукції та ін-дукції допомагає здійснювати аналіз і робити висновки. Однак, як відомо, менеджмент це не лише наука в чистому вигляді. В його функціону-ванні мають бути враховані певні особливості людської психології, різні точки зору, емоції, особисте ставлення до певних подій поряд з раціо-нальним мисленням. Система забезпечення зниження витрат також тісно пов'язана з життє-вим циклом витрат , який, в свою чергу, має зв'язок з життєвим циклом продукту.